Кодекс України з процедур банкрутства. Процедура банкрутства фізичної особи
19 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011 № 4212-VI (далі – Закон про банкрутство в редакції від 2011 року), у зв’язку із чим Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-ХІІ зі змінами та доповненнями викладено в новій редакції, яка регулює процедури банкрутства юридичних особі та банкрутства фізичних осіб за боргами, які виникли у них у зв’язку зі здійсненням підприємницької діяльності, та яка втрачає свою чинність 21.10.2019 у зв’язку із введенням в дію Кодексу України з процедур банкрутства.
18 жовтня 2019 року Верховна Рада України ухвалила проект Кодексу України з процедур банкрутства №8060.
Метою проекту є підвищення ефективності процедур банкрутства, рівня захищеності прав кредиторів, вдосконалення процедури продажу майна боржника на аукціоні, підвищення рівня виконання контрактів та судових рішень, врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку держави.
15 квітня 2019 року Президент України підписав Кодекс України з процедур банкрутства (далі – Кодекс).
20 квітня 2019 року в газету «Голос України» № 77 (7083) опубліковано Кодекс, який набуває чинності через шість місяців після його опублікування.
Відповідно до пункту 1 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу, він набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.
Таким чином, Кодекс набув чинності 21.04.2019, а введення в дію відбудеться 21.10.2019.
Кодекс складається з чотирьох книг. У першій викладені загальні положення і терміни («Загальна частина», статті 1-9), у другій регулюється діяльність та організація арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) («Арбітражний керуючий», статті 10-33), у третій розглядається питання банкрутства юридичних осіб («Банкрутство юридичних осіб», статті 34-112), у четвертій роз'яснюється процедура банкрутства фізичних осіб («Відновлення платоспроможності фізичної особи», статті 113-137).
Слід зупинитись та розглянути більш детально процедуру банкрутства фізичних осіб, зокрема питання хто може бути банкрутом, хто може ініціювати процедуру банкрутства фізичної особи та наслідки визнання фізичної особи банкрутом у справі про неплатоспроможність.
Законодавче установлення механізму банкрутства фізичних осіб стало позитивним кроком у розвитку інституту банкрутства і єдиним законним вирішенням питання багатьох громадян, які опинились у скрутному фінансовому становищі.
Провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, може бути відкрито лише за заявою боржника.
Боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
1) розмір прострочених зобов’язань боржника перед кредитором (кредиторами) становить не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати;
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов’язань упродовж двох місяців;
3) ухвалено постанову у виконавчому провадженні про відсутність у фізичної особи майна, на яке може бути звернено стягнення;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Оскільки редакцією статті встановлена можливість посилання на інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов’язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності), зазначений перелік не є вичерпним, достатньо наявності однієї з підстав.
До своєї заяви боржник має додати наступні документи:
1. Довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником.
2. Документи, що підтверджують наявність (відсутність) у боржника статусу фізичної особи – підприємця.
3. Конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов’язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов’язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
4. Опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна.
5. Копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно.
6. Перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім’я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов’язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором.
7. Копії документів про вчинені боржником (протягом року до дня подання заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність) правочини щодо належного йому нерухомого майна, цінних паперів, часток у статутному капіталі, транспортних засобів та угоди на суму не менше 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
8. Відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках.
9. Копія трудової книжки (за наявності).
10. Відомості про роботодавця (роботодавців) боржника.
11. Декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
12. Докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень;
13. Інформація про наявність (відсутність) непогашеної судимості за економічні злочини.
14. Інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов’язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
Фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов’язку повернення непогашених боргів, а саме:
1.Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.
2. Сплати аліментів.
3. Виконання інших вимог, які нерозривно пов’язані з особистістю фізичної особи.
Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.
Відповідно до Кодексу щодо фізичної особи - банкрута встановлюються певні обмеження:
-
Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом не може бути відкрито провадження у справі про неплатоспроможність за її заявою, крім випадку, якщо боржник погасив усі борги в повному обсязі у порядку, передбаченому Кодексом.
-
Протягом п’яти років після визнання фізичної особи банкрутом така особа зобов’язана перед укладенням договорів позики, кредитних договорів, договорів поруки чи договорів застави письмово повідомляти про факт своєї неплатоспроможності інші сторони таких договорів.
-
Фізична особа не може вважатися такою, яка має бездоганну ділову репутацію, протягом трьох років після визнання її банкрутом.
Відповідно до статті 114 Кодексу, арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи користується всіма правами арбітражного керуючого відповідно до законодавства, у тому числі має право:
1. Запитувати та отримувати документи або їх копії від юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та від фізичних осіб за їхньою згодою щодо майна боржника - фізичної особи, у тому числі які містять конфіденційну інформацію та/або банківську таємницю.
2. Отримувати інформацію з державних реєстрів, у тому числі з бюро кредитних історій, у порядку, передбаченому законодавством;
здійснювати огляд майна боржника.
3. Отримувати інформацію про рух коштів на рахунках боржника відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Арбітражний керуючий у справі про неплатоспроможність фізичної особи зобов’язаний:
1. Організувати виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації), визначити його вартість.
2. Брати участь у розробленні плану реструктуризації боргів боржника, забезпечити його розгляд зборами кредиторів та подання на затвердження до господарського суду.
3. Відкрити спеціальний рахунок для розрахунків з кредиторами.
4. Погашати вимоги кредиторів згідно з черговістю у процедурі погашення боргів боржника, а якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника - відповідно до плану реструктуризації за рахунок коштів, отриманих від продажу такого майна.
5. Якщо планом реструктуризації передбачено продаж майна боржника, звітувати перед господарським судом та зборами кредиторів про результати продажу майна боржника протягом трьох робочих днів з дати такого продажу.
6. Виконувати функції з управління та розпорядження майном боржника.
7. Здійснювати інші повноваження відповідно до законодавства.
Аналізуючи вищенаведене, Кодекс України з процедур банкрутства пропонує дієвий механізм у справах господарського суду про неплатоспроможність фізичних осіб як для боржника - фізичної особи, щоб зберегти та акумулювати свої активи чи відновити платоспроможність, так і для кредитора – отримати задоволення своїх кредиторських вимог.
Начальник Головного
територіального управління юстиції
у Запорізькій області С.А. Васильцов
