Призначення, нарахування та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованим працівникам за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
Соціальний захист учасників антитерористичної операції, зокрема демобілізованих військовослужбовців, на сьогодні за своєю актуальністю є одним із першочергових суспільних завдань.
Реалізуючи державну політику в сфері соціального страхування Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності надає застрахованим особам (громадянам, які працюють) матеріальне забезпечення, що повністю або частково компенсує втрачений заробіток внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві.
Механізм призначення, нарахування та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованим працівникам має свою специфіку. Тому, з метою попередження порушень норм чинного законодавства та своєчасного й повного отримання матеріального забезпечення працівниками, які захищали суверенітет та територіальну цілісність України, звертаємо увагу голів комісій (уповноважених) із соціального страхування та бухгалтерів розрахункових відділів підприємств, установ, організацій на наступне.
Частиною 3 статті 119 Кодексу законiв про працю України в 2014-2015 роках передбачалося збереження місця роботи, посади, а також компенсацію із Державного бюджету України середнього заробітку працівникам підприємств, установ, організації, незалежно від форми власності та підпорядкування, призваним на військову службу під час мобілізації.
Важливим є той факт, що відповідно до частини 7 статті 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 № 2464 на суми компенсованого за рахунок коштів Державного бюджету України середнього заробітку за період з 18.03.2014 по 31.12.2015 не нараховувався та з цих сум не утримувався єдиний внесок. Тобто, хоч за особою, призваною на військову службу, середнiй заробiток зберiгався, проте за цей період єдиний внесок не сплачувався, і, відповідно, така виплата до розрахунку середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності не повинна включатися, а календарні дні цього періоду не будуть враховуватися, як такі, що не відпрацьовані з поважної причини.
Відповідно до нової редакції статті 119 Кодексу законiв про працю України з 01.01.2016 за рахунок коштів Державного бюджету України роботодавцю не компенсуються витрати по збереженню за працівником середнього заробітку на період його мобілізації. У зв’язку з цим при обчисленні середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно включати до розрахунку середній заробіток, так як з нього сплачується єдиний внесок та кількість календарних днів за місяці розрахункового періоду.
У частині 2 статті 21 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105 (далі – Закон № 1105) зазначено, що страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (форма ОК-7), а за періоди до його запровадження – у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Під час визначення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності демобілізованому працівнику необхідно перевіряти наявність шестимісячного страхового стажу в періоді дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку. У разі, якщо страховий стаж менше шести місяців, необхідно застосувати обмеження, визначене частиною 4 статті 19 Закону № 1105, а саме: розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць має бути не вищим за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої Законом у місяці настання страхового випадку.
Окрім того, звертаємо увагу на те, що статтею 24 Закону № 1105 передбачено виплачувати допомогу по тимчасовій непрацездатності ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-ХІІ, у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати незалежно від страхового стажу.
Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ґарантує надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальних послуг за умови беззаперечного дотримання страхувальниками норм чинного законодавства.
В.о. директора Т.М. Бойко
