РОЛЬ «ЛЮДСЬКОГО ФАКТОРА» У ВИНИКНЕННІ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ
За оцінками Міжнародної організації праці (МОП), щорічно відбувається понад 270 мільйонів нещасних випадків на виробництві, які ведуть до відсутності на робочому місці протягом більше 3 днів, і від близько 160 мільйонів випадків хвороб без смертельного результату.
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, смертність від нещасних випадків на виробництві займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. За статистикою, кожні три хвилини в результаті професійного захворювання або нещасного випадку в світі гине один робітник, а кожну секунду четверо отримують травму.
Для запобігання нещасним випадкам на виробництві існують цілі інженерні системи з техніки безпеки. З урахуванням специфіки того чи іншого робочого процесу розробляються відповідні інструкції, приписи, правила з техніки безпеки, вводиться систематичний інструктаж працівників і всього персоналу, вводиться в штат інженер по техніці безпеки, а якщо це не є можливим, то його функції бере на себе або дублює начальник підрозділу, зміни, майстер або бригадир. На жаль, це різко знижує якість контролю за дотриманням техніки безпеки. Але навіть це не може повністю запобігти так званому «людському фактору». Те, що «людський фактор» (психофізіологічний - невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей організму людини умовам праці; незадоволення працею, невикористання огороджень, індивідуальних засобів захисту; алкогольне сп'яніння; незадоволення «психологічним кліматом» в колективі і т. ін.) є другим при загальному травматизмі і першим - по смертельному, не викликає сумніву, до того ж міжнародна статистика свідчить, що головним винуватцем нещасних випадків є не техніка, не організація праці, а сама працююча людина. Відомо, що в 50-90% випадків, в залежності від галузі, є доля вини потерпілого.
Статистика чітко показує, що найбільш часті випадки травматизму на виробництві відбуваються саме, коли знижується увага працівника. Це як правило відбувається наприкінці робочого дня, в кінці робочого тижня, рідше перед обідньою перервою. На жаль, через недбальство виконавця робіт, правила техніки безпеки часто пишуться ціною здоров’я та життя працівників.
Основні факторі психофізіологічного характеру, які обумовлюють небезпечну поведінку людини наступні:
1. Значний ріст небезпек у праці і зниження фізичної можливості людини протистояти їм.
2. Адаптація людини до небезпеки та її недооцінювання (постійна рутинна робота з технікою притупляє у людини відчуття небезпеки).
3. Ілюзія безкарності (порушував норми безпеки і все проходило).
4. Зниження інтенсивності самонавчання.
5. Постійне підвищення вимог безпеки, які в даний час не можуть бути виконані (перестраховка в нормативних документах і зниження інтересу робітника до самих норм безпеки).
6. Конфлікт безпеки і продуктивності праці (заробітна плата нараховується за виконання виробничого завдання, а не за виконання вимог безпеки).
7. Економія сил та часу.
8. Звичка робити з порушеннями (характерно для працівників, які освоюють професію самостійно).
9. Переоцінка особистого досвіду і майстерності (характерно для новачків та досвідчених і старих працівників).
10. Схильність до ризику (5%) – ейфорія від небезпеки.
11. Надситуаційний ризик (безкорисний, спонтанний при наданні допомоги іншим).
12. Неуважність.
13. Невідповідність фізичних та психологічних можливостей вимогам роботи, яка виконується.
Для зменшення негативного впливу «людського фактора», окремим напрямом діяльності підприємства має бути впровадження спеціальної технології психологічної підготовки персоналу, яка базується на основному принципі культури безпеки – персональне усвідомлення пріоритету й важливості безпеки. Реалізація такого підходу передбачає тісну співпрацю з фахівцями в сфері психології безпеки та медицини праці.
Страховий експерт з охорони праці
Енергодарського відділення управління виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування України у Запорізькій області
