Юридичний сектор апарату райдержадміністрації інформує
Основні засади запобігання та протидії дискримінації в Україні встановлені Конституцією України, Законом України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 61 «Питання проведення антидискримінаційної експертизи та громадської антидискримінаційної експертизи проектів нормативно-правових актів».
З метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації.
Так, даним законодавчим актом встановлено, що формами дискримінації є:
пряма дискримінація (рішення, дії або бездіяльність, що призводять до випадку, коли до особи та/або групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації);
непряма дискримінація (рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, якщо такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об’єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України);
підбурювання до дискримінації (вказівки, інструкції або заклики до дискримінації щодо особи та/або групи осіб за їх певними ознаками);
утиск (небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
Будь-які форми дискримінації осіб та/або груп осіб за їх певними ознаками з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також юридичних та фізичних осіб забороняються.
Інтеграція законодавства України до законодавства Європейського Союзу неможлива без змін до законодавства шляхом адаптування останнього до міжнародних норм.
Розробка проекту нормативно-правового акту є досить складною діяльністю, а його експертиза ще й дуже відповідальною.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 року №731 (далі – Положення) Міністерство юстиції України та його територіальні ограни здійснюють державну реєстрацію нормативно-правових актів.
Одним із етапів розробки нормативно-правового акту є здійснення його експертизи на відсутність дискримінаційних положень.
З метою виявлення у проектах нормативно-правових актів норм, що містять ознаки дискримінації, з січня 2013 року місцевими органами виконавчої влади проводиться антидискримінаційна експертиза проектів нормативно-правових актів.
Зазначена антидискримінаційна експертиза проводиться юридичною службою місцевого органу виконавчої влади під час проведення юридичної експертизи проектів актів з метою виявлення у проектах актів положень, які містять ознаки дискримінації, та надання пропозицій щодо їх усунення.
Антидискримінаційна експертиза - аналіз проектів нормативно-правових актів, за результатами якого надається висновок щодо їх відповідності принципу недискримінації.
Метою антидискримінаційної експертизи є виявлення у проектах актів положень, які містять ознаки дискримінації, та надання пропозицій щодо їх усунення.
Відповідно до приписів Положення для державної реєстрації нормативно-правового акту до органів юстиції подається висновок про проведення антидискримінаційної експертизи.
У разі відсутності у проекті акта положень, які містять ознаки дискримінації (крім позитивних дій), проект акта та висновок візуються керівником юридичної служби та повертаються суб’єкту нормотворення, а у разі наявності дискримінаційних норм (крім позитивних дій) проект нормативно-правового акту повертається структурному підрозділу місцевого органу виконавчої влади, який підготував проект, на доопрацювання.
Виявлені у проекті акта положення, які містять дискримінаційні ознаки усуваються шляхом:
виключення відповідних положень з проекту акта;
уточнення редакції положень проекту акта;
підготовки нової редакції положень проекту акта.
Після доопрацювання проект нормативно-правого акту разом з висновком подається до юридичної служби для проведення повторної антидискримінаційної експертизи.
Отже, проведення антидискримінаційної експертизи у нормотворчій діяльності місцевих органів виконавчої влади виступає не лише як засіб боротьби з дискримінацією, а й спрямоване на вдосконалення проектів нормативно-правових актів з метою забезпечення прав людини, гарантованих Конституцією України та міжнародними нормами.
