Запобігання домашньому насильству
На пленарному засіданні 7 грудня 2017 року парламент ухвалив закон №5294 «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики в цій сфері, спрямовані на захист прав та інтересів потерпілих від домашнього насильства.
Під поняттям «домашнє насильство» визначені діяння (або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного чи економічного насильства, які відбуваються в сім'ї, в межах місця проживання або між родичами, а також між колишнім або нинішнім подружжям, або між тими, хто спільно проживає або проживав однією сім'єю, але не перебуває в родинних стосунках чи шлюбі між собою.
В Законі визначений і такий термін, як «економічне насильство», яке включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, навчатися, примушування до праці тощо.
Психологічне насильство – це словесні образи, погрози, переслідування, залякування, та інші дії, які обмежують волю людини, побоювання людини за свою безпеку чи безпеку інших, які пошкодили психічне здоров’я чи призвели до емоційної невпевненості, нездатності захистити себе.
Сексуальне насильство – це будь-які дії сексуального характеру, вчинені щодо повнолітнього чи дитини без її згоди, примушування до сексуальних актів з третьою особою та інші правопорушення щодо статевої свободи.
Закон також передбачає створення Єдиного державного реєстру випадків домашнього насильства, створення програм для постраждалих і їхніх кривдників.
Так, Законом доповнюється Кримінальний кодекс новою статтею 126-1 «Домашнє насильство». Вона передбачає, що домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо теперішнього чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких до них відносинах, що не спричинило тяжких наслідків, караються громадськими роботами на строк від ста п’ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Також у Кримінальному кодексі з’явиться нова стаття 151-3 «Примушування до шлюбу». Умисне примушування особи до вступу в шлюб або до продовження примусово укладеного шлюбу, або до вступу у співжиття без укладання шлюбу, або до продовження такого співжиття, або спонукання з цією метою особи до переміщення на територію іншої держави, ніж та, в якій вона проживає, що завдало істотної шкоди потерпілому, каратиметься арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на такий самий строк.
Запроваджуються додаткові обтяжуючі обставини, що не обмежені фактом шлюбу – якщо особа перебуває в громадянському шлюбі з кривдником, є колишнім подружжям або тільки зустрічається, до кривдника будуть застосовані обтяжуючі обставини. До пом’якшуючих обставин віднесено застосування сили особою, що сама була жертвою, по відношенню людини, яка виступала кривдником.
Особам, які вчинили домашнє насильство, поряд з призначенням покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов’язки:
- заборонити перебувати в місці спільного проживання з особою, яка постраждала від домашнього насильства;
- обмежити спілкування з дитиною у разі, коли домашнє насильство вчинено стосовно дитини або у її присутності;
- заборонити наближатися на визначену відстань до місця, де особа, яка постраждала від домашнього насильства, може постійно чи тимчасово проживати, тимчасово чи систематично перебувати у зв’язку із роботою, навчанням, лікуванням чи з інших причин;
- заборонити листування, телефонні переговори з особою, яка постраждала від домашнього насильства, або контактувати з нею через інші засоби зв’язку як особисто, так і через третіх осіб;
- направити її для проходження програми для кривдників або пробаційної програми.
